Мовиш: «Де нам взять Богдана?»
Тільки ти придатний будь
На святе, велике діло!
Загартуй думки і грудь!

До високого літання
Ненастанно пробуй крил,
А Богдан прийде, як сума
Ваших змагань, ваших сил.

До великого моменту
Будь готовий кожний з вас, —
Кожний може стать Богданом,
Як настане слушний час.

Мовиш: «Нині інші війни».
Ну, то іншу зброю куй,
Ум гостри, насталюй волю,
Лиш воюй, а не тоскуй!

Лиш борися, не мирися,
Радше впадь, а сил не трать,
Гордо стій і не корися,
Хоч пропадь, але не зрадь!

Кожний думай, що на тобі
Мілійонів стан стоїть,
Що за долю мілійонів
Мусиш дати ти одвіт.

Кожний думай: тут, в тім місці,
Де стою я ув огні,
Важиться тепер вся доля
Величезної війни.

Як подамся, не достою,
Захитаюся, мов тінь, —
Пропаде кривава праця
Многих, многих поколінь.

У таких думках держися
І дітей своїх ховай!
Коб лиш чистая пшениця, —
Буде паска й коровай.

«Чи побіди довго ждати?
Ждати довго!» То й не жди ж!
Нині вчися побіждати,
Завтра певно побідиш.

Та ж недаром пробудився
Український жвавий рід.
Та ж недаром іскри грають
У в очах тих молодих!
Чей нові мечі засяють
У правицях, у твердих.

Довго нас наруга жерла,
Досі нас наруга жре,
Та ми крикнім: «Ще не вмерла,
Ще не вмерла і не вмре!»

Іван Франко, поема "Великі роковини", 1898 рік
повністю тут: http://www.myslenedrevo.com.ua/studies/franko/mosaic/10.html

сьогодні ми знову молимося за душі невинно загиблих від великого голоду 1932-1933 років. але сьогоднішня подія у Львові змушує згадати й інший голод, від якого люди не змогли втекти. на Личаківському кладовищі відбудеться перезахоронення близько 600 ексгумованих останків людей, які, рятуючись від голоду 1946-47 років, приїхали в Галичину й загинули на станції “Підзамче”.
близько 300 тисяч осіб із східних областей України та Бессарабії впродовж 1946-47 років прибули в Галичину, аби знайти роботу й шматок хліба. багатьох із них у Львові, на станції “Підзамче” зупинили війська НКВС. вони оточили місцевість і нікого не випускали. так частина людей, яких тоталітарний режим цинічно називав «мішочниками», померла від голоду, холоду і хвороб, частину депортували до Харкова, а частину розстріляли відповідно до інструкції: «Здорових товарним поїздом відправити до м. Харків, хворих – утилізувати на місці. Залізниці східних областей припинити видавати квитки, за винятком тих, що відряджаються до Західної України». було знайдено й ексгумовано близько 600 останків людей, серед них – 114 дитячих і підліткових, 35 простріляних черепів, 11 жіночих, решта – чоловічі, 3 останки новонароджених. на місці масового розстрілу знайдено дитяче взуття, медальйони, кулі й радянські гроші 1925, 1945 і 1946 років випуску. за результатами судово-медичної експертизи, час смерті можна датувати як 50--60-річної давності.
джерело: http://www.viche.info/news/809/

думки якось зі Сміяниними схожі:)
"Дивовижно, наскільки емоційними бувають ці рівні ряди літер що проступають на блідому моніторі. Раптом відчуваєш таку ніжність, яка входить в тебе, як гостре розпечене залізо входить у шмат замерзлого масла - і ти починаєш текти, розм"якати... Якимось чином цей муляж розмови стає настільки чуттєвим, настільки наповненим найдрібнішими, найтоншими сенсами, які можна хіба що уявити - і аж ніяк не відтворити, не відчути у реальному діалозі, де ти бачиш когось поруч, чуєш голос, відчуваєш запах."
і далі:
"Чекаючи на щоденну годину спілкування, я згорала від нетерпіння. Мене більше ніщо не цікавило... я думала тільки про той момент, коли побачу на екрані його нікнейм, і про те, як ми не озиватимемося одне до одного впродовж хвилини або двох (мене в цей час уже майже битиме струмом), а потім він скаже мені: "Привіт:)", і я теж відповім йому: "Привіт:))".
... Ще в нього було багато від депресії, коли все марно, і немає жодного сенсу, і немає сили навіть намагатися, бо навіщо, і коли все погано, і всі погані, і ти поганий, і навіть те, що добре - погано, бо доброго не існує, і навіть смішно про це думати, бо думати взагалі немає сенсу, бо висновок із цих думок один - усе марно.
...Він часто зникав. Він часто переставав мені писати... Він умів мучити. Як правило був холодний і насмішкуватий. Насміхався з усього підряд і з усіх, а щоб захиститися від ударів у відповідь, насміхався також і з себе. Раптом міг подарувати якийсь потворний натяк на ніжність, з яким я носилася потім, як з писаною торбою... І коли я була вже майже певна, що він так само згорає, як я, він обгортався байдужістю...
Він складався з надуманих і наївних розмов: про Кастанеду, наркотичні речовини, програмування, сни, сеппуку чи хайку, психоаналіз, вудуїзм, астрологію - любительський набір, який викликав у мені все дужчі шквали пристрасті..."
(Софія Андрухович "Сьомга")
цікаво, таке тільки з дівчатами буває? :)

подивилася "Владику Андрея" і "Тараса Бульбу"
шось би можна було сказати, але кому то треба?
щодо першого - якщо щось не виправдовує твоїх сподівань, то це твої проблеми
щодо другого - сподівань особливих не було, бо вже начиталася різної критики.  але там є така сцена - ух! - коли Бульба з синами їдуть на конях на фоні синьо-жовтого прапора :) а ви то бачили?

Мова народжує народний дух.
Народний дух -- національну ідею.
Національна ідея -- національне прагнення.
Національне прагнення -- національну волю і дію.
(О. Потебня)*

питання мови, її суспільної ролі час від часу сколихує нашу громадську думку. хтось говорить про страшну загрозу для української мови і, як наслідок, української держави, хтось переконаний, що не важливо якою мовою спілкується патріот України. хтось прозріває завдяки мові і стає творцем, а хтось аж піниться від ненависті до всього українського, починаючи з мови. про те, що саме мова, слово - першопричина всього, сказано ще в Євангелії; те, що історія мови - це історія народу, що українська мова милозвучна, солов"їна, ми якось зазубрили в школі, не задумуючись особливо, в чому ж сила і краса рідної мови.


  

Сьогодні зареєстровано ще одного кандидата у президенти України Василя Васильовича Противсіх, - повідомляє кореспондент «ОстроВ» в Івано-Франківську.
Ще донедавна Василь Противсіх, мешканець міста Івано-Франківська, був Василем Гуменюком. Однак змінив своє прізвище і самовисунувся у президенти. Журналісти українських ЗМІ плутаються у здогадах, хто ж цей кандидат, і яка йому відведена роль у політичній боротьбі.
Сайт «ОстроВ» на початку цього року публікував інтерв’ю з паном В. Гуменюком (нині п.В.Противсіх) і розкрив усі проблеми, з якими він особисто стикнувся як керівник Івано-Франківської обласної торгово-промислової палати. Найперше це переслідування з боку органів місцевої влади, постійні судові процеси, виселення із приміщення палати, блокування рахунків тощо.
Отож, мабуть, Василь Гуменюк, в минулому близький товариш Володимира Висоцького, Юрія Любимова, а також нинішнього президента України Віктора Ющенка, спробує вирішити проблеми свого підприємства шляхом висунення на вищий державний пост.